1 грудня - день порозуміння з ВІЛ-інфікованими

СНІД – одна з найтрагічніших проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ сторіччя. Та головна проблема навіть не в тому, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо у світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Через це 1 грудня – «Всесвітній День боротьби зі СНІДом» перейменовано в «Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими». У цей День є можливість більше дізнатись про ВІЛ-інфекцію, щоб втілювати ці знання у практику. Україна продовжує займати одне з провідних місць за темпами зростання епідемії ВІЛ/СНІД. І ці проблеми є не тільки медичними, а головним чином соціальними і духовними.

СНІД – ЗАГРОЗА ДЛЯ ВСЬОГО ЛЮДСТВА

СНІД особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка через відсутність специфічних методів профілактики, ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове розповсюдження цієї хвороби у всьому світі та Україні створює загрозу особистості, громадській та державній безпеці. Розпочавшись з поодиноких випадків інфікування ВІЛ та захворювань на СНІД наприкінці 80-х років минулого століття, пандемія охопила всі країни і континенти. Вивчення причин, що обумовили швидкий розвиток епідемії ВІЛ/СНІД на теренах України, дозволило прийти до висновку, що важливу роль в даному процесі відіграють соціально-економічні передумови, які сприяють негативним проявам в суспільстві, передусім росту наркоманії, алкоголізму, комерційного сексу, хвороб, що передаються статевим шляхом.

Вірус імунодефіциту людини уражає передусім молоде покоління, що ставить під загрозу національну безпеку кожної країни. ВІЛ-інфекція/СНІД – це також головна загроза охорони здоров’я і економічної стабільності. Ми повинні зробити все для захисту молоді сьогодні, щоб вона не стала статистикою завтра.

Про СНІД говорять багато. Проте цього ще недостатньо, аби люди усвідомили весь трагізм поширення цього захворювання в Україні.

Знання та дотримання правил безпечної поведінки, а саме – відмова від вживання наркотиків та алкоголю, відмова від блуду зводить ризик інфікування ВІЛ до теоретичного мінімуму.

Враховуючи сучасні дані епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІДом, можна констатувати, що епідемічний процес в Україні все ще підтримується циркуляцією збудника через осіб з груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ. Проте активізація статевого шляху передачі збудника інфекції вказує на перехід епідемічного процесу з середовища уразливого до ВІЛ контингенту в благополучні прошарки населення, що прогнозує ускладнення епідемічної ситуації. Відомо, що статевий шлях передачі визначає повільне, але більш масове поширення ВІЛ, тому рівень захворюваності буде поступово зростати, у тому числі серед осіб, які не мають ризикованої поведінки щодо інфікування ВІЛ. Ситуація загострюється ще й тим, що епідемія ВІЛ-інфекції розвивається на фоні поширення інших соціально небезпечних хвороб, таких як наркоманія, алкоголізм, туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, гепатити В і С.

Перспектива майбутнього країни залежить, насамперед, від пошуку оптимальних шляхів розв’язання проблеми збереження та зміцнення здоров’я населення, зокрема молоді, яка потребує більше уваги з позиції охоплення профілактичними програмами, постійного доступу до базової інформації про ВІЛ-інфекцію/СНІД, статеве та репродуктивне здоров’я. Крім цього, наявні ресурси повинні бути спрямовані на запобіганням поширенню ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

ВИКЛИК СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я

Аналіз епідемічної ситуації по ВІЛ-інфекції в Україні свідчить про те, що ця інфекція кинула виклик системі охорони здоров’я: темпи розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД випереджають темпи розгортання діяльності по її запобіганню, включаючи надання антиретровірусної терапії усім ВІЛ-інфікованим, хто потребує. Смерть безпосередньо від захворювань, обумовлених СНІДом, вже стала реальною загрозою для тисяч ВІЛ-інфікованих жителів України.

За визначенням багатьох експертів ВІЛ-інфекція – здебільшого хвороба поведінки, ніж тілесна. Боротьба з нею проводиться за двома основними напрямами. Перший – це профілактика інфікування через уникнення ризикованої поведінки і дотримання здорового способу життя. На жаль, на сьогодні не існує ефективного методу захисту організму від інфікування ВІЛ шляхом вакцинації. Другий напрям – лікувальні заходи, які дозволяють покращити якість і продовжити життя ВІЛ-інфікованої особи. Мета терапії – попередити чи уповільнити прогресування хвороби: відновити імунну систему, загальмувати розмноження вірусу, а отже – врятувати життя хворого та зменшити ризик інфікування партнерів, тобто зменшити кількість випадків передачі ВІЛ. Таким чином, мета лікування двояка – надати медичну допомогу хворій людині та запобігти поширенню ВІЛ.

Антиретровірусна терапія (АРТ) використувається у світі понад 25 років і має свої позитивні наслідки: ВІЛ-позитивні люди протягом багатьох років живуть повноцінним життям. Регулярний прийом АРВ-препаратів максимально пригнічує репродукцію віруса, що дозволяє сім’ям ВІЛ-позитивних людей мати здорових дітей. Лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу є новим напрямом у медичній практиці, оскільки пов’язане з пожиттєвим прийомом ліків.

Найбільш поширеним СНІД-індикаторним захворюванням в Україні, як і раніше, залишається туберкульоз, який виявлений у 62% усіх нових випадків СНІДу. За даними ВООЗ, у 2013 році на туберкульоз у світі захворіло 9 мільйонів осіб і 1,5 мільйона померло від цього захворювання. Порівняння цих даних з оціночним показником смертності 2012 року (1,3 мільйона) викликає виняткову стурбованість і свідчить, що туберкульоз може відібрати пальму першості у ВІЛ-інфекції й стати найбільш смертоносним інфекційним захворюванням у світі.

ПРОФІЛАКТИКА

З огляду на те, що частота прихованої інфекції набагато більше, ніж виявленої, і в побуті, і в особистому житті, і в медичних закладах потенційно інфікованими мають вважатися всі – отже, всі мають вживати доступних профілактичних заходів. Профілактика СНІДу включає в себе: пропаганду засобів попередження зараження ВІЛ; зміну способу життя людей; зведення до мінімуму факторів ризику серед осіб, які належать до груп підвищеної небезпеки інфікування; вивчення соціальних умов, які сприяють поширенню захворювання;

Найнадійніший спосіб уберегтись від СНІДу – це уникнути зараженням вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Профілактика ВІЛ-інфекції на даний момент є найбільш важливим засобом боротьби з нею. Говорити про винахід вакцини, яка розробляється вченими у всьому світі, поки що рано. Треба «щепити» мозок людей, тобто підвищувати їхню інформованість з цього питання. Отже, профілактика СНІДу стає особистою справою кожної людини.

Кожний день дає нам можливість змінити своє життя на краще. Почнімо зі здоров’я! Вичавімо з себе рабів алкоголю, наркотиків та блуду, не дамо СНІДу шансу! Великі перемоги починаються з малих перемог над собою. Зараз Україна, як ніколи, відчуває потребу в перемогах. І у великих, і у малих.