11 лютого 1944 року

– день визволення міста Шепетівки від німецько-фашистських загарбників

11 лютого 1944 року – день визволення міста Шепетівки від німецько-фашистських загарбників. Тому-то щоразу так урочисто відзначають трудящі цю дату. І скільки б не віддзвеніло зим, не відцвіло весен, залишиться вона у людській пам’яті як ще одне народження міста, яке топтали два з половиною роки фашистські нелюди і хотіли приректи на вічне поневолення.

Хотіли, але не змогли…

У перші дні війни над Шепетівкою з”явилися ворожі літаки. Фашистські стерв”ятники бомбардували мирні житла, безперервно обстрілювали комунікації, промислові підприємства. За допомогою хижих зграй "юнкерсів” гітлерівське командування намагалося паралізувати життя міста з його стратегічним залізничним вузлом та важливими шосейними шляхами.

Все нові й нові сотні добровольців вирушали на фронт. Серед них – і жінки. Використовуючи кожну годину, Шепетівка готувалася до захисту. Одночасно почалася негайна евакуація промислового устаткування та людей.

Одночасно почалася негайна евакуація промислового устаткування та людей.

Коли ворог уже буквально нависав над містом, не залишали своїх робочих місць шепетівські залізничники. Як справжні герої, виконували вони найважливіші завдання для фронту й тилу: під шаленим обстрілом, навіть при смертельних пораненнях доставляли до місця призначення поїзди.

Сили противника переважали. Добірні його частини сунули чорною лавиною, знищуючи все на своєму шляху, перетворюючи стиглі ниви у толочиська.

На підступах до Шепетівки зав”язався нерівний бій. Окремі оборонні рубежі не раз переходять із рук у руки. Запекла боротьба

точиться за кожен клаптик землі.

На восьму добу цієї героїчної оборони, 4 липня 1944 року радянські підрозділи залишили Шепетівку. Про їх, відвагу, бойову стійкість ще не раз буде згадувати історія.

Фашистські кати без суду й слідства розстрілювали цілі сім”ї – жінок , дітей, стариків. Таким методом вони розправилися, наприклад, із сім”єю Станіслава Кашперука – разом з ним убили і його дружину Ольгу Григорівну, дітей – семирічну Галю і чотирирічну Жанну, стареньку матір.

У центральній частині міста окупанти створювали гетто. Сюди зганяли все єврейське населення, щоб винищити його.

Силою зброї населення примушувалося до роботи на окупантів. Кожен мешканець міста, починаючи з 15-річного віку, повинен був зареєструватися на так званій біржі праці. У січні 1942 року фашисти почали влаштовувати облави на молодь і відправляти юнаків та дівчат до Німеччини, де на них чекала осоружна каторга.

Спочатку бранців заганяли до приміщення школи, а звідси вели під охороною конвоїрів на залізничну станцію. Тут усіх заганяли до брудних товарних вагонів і везли у неволю. Фашистські людолови забрали у рабство із шепетівського району 1682 чоловіка.

На околиці міста розташовувався розподільчий табір для військовополонених. у ньому фашистські садисти мордували радянських солдатів і офіцерів. Майже 20 тисяч чоловік було тут заморено голодом, закатовано, розстріляно. Гинули і жителі самої Шепетівки. Близько 10 тисяч їх впало від куль ворога. У травні 1966 року в пам”ять загиблих відкрито монумент.

У перших числах лютого 1944 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника І.Д.Черняхівського наблизились до міста. Червонозорі герої, обпалені вогнем танків і гармат, бомбардувальників і фаустів, проявляли велику воїнську відвагу, йшли на самопожертву й смерть, визволяючи місто полум”яного Миколи Островського.

Щоб здолати ворога, радянське командування дає розпорядження сильним натиском розпочати обхід Шепетівки із флангів. Поступово наші війська зав”язували ворога в смертельний мішок. Коли остаточно зімкнулося кільце, в ньому опинилися частини 291-ї гітлерівської піхотної дивізії.

Не даючи ворогові отямитися, передові радянські підрозділи починають штурм міста. Першими прориваються танкісти підрозділу гвардії старшого лейтенанта Б.К.Кошечкіна з 13-ї танкової бригади Кантемирівської дивізії 4-го гвардійського танкового корпусу. А невдовзі оволодівають міськими кварталами інші частини. 11 лютого Шепетівку повністю звільнено від фашистів.

На честь визволення Шепетівки Москва салютує двадцятьма артилерійськими залпами з 124 гармат. Військовим частинам 12, 13, 14, 56-ї гвардійських танкових бригад, які найбільше відзначились у цій битві, присвоюється найменування "Шепетівських”.

Нині стоїть у Шепетівці на гранітному п”єдесталі броньова машина Т-34 – як символ шани й любові до воїнів-визволитилів, як пам”ять про їх, звитяги на корчагінській землі.